втопати
ВТОПА́ТИ (УТОПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТОНУ́ТИ (УТОНУ́ТИ), втону́, вто́неш, док.
1. без дод. Те саме, що тону́ти.
Сестриця не слухала, на кладку ступила; Кладочка схитнулась, сестриця втонула (П. Чубинський).
2. у чому. Загрузати, зав'язати (в багні, снігу і т. ін.).
Ззаду, намагаючись не відставати, втопала в снігу баба Федора (О. Донченко);
* Образно. Не однаково дивитися, як гине Жива душа, втопаючи в багні! (Дніпрова Чайка);
Одначе для мене всі ці страхітливі лиха вже не мали жодного значення, .. вони втонули в моєму власному горі (Ю. Мушкетик);
// Поринати, заглиблюватися в що-небудь м'яке.
Приємно було сидіти, дослухатися до музики, втопати у м'якому автомобільному кріслі (із журн.);
Втопати в подушках.
3. у чому, перен. Бути невидимим, зникати з очей.
На схилі гори утопають в зелені садів невеликі одноповерхові будинки (О. Корнійчук);
Гарні краї ті далекі В казковій втопають красі (І. Нехода);
Віюк устав і погупав знов у далекі печери та швидко втонув у темряві (І. Франко);
Втонули в часі імена митців (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)