втоплений

ВТО́ПЛЕНИЙ (УТО́ПЛЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до втопи́ти 1.

Пливе, пливе [рибалонька]... от-от доплив! Пірнув, виринає – І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко);

У ставу знайшли утоплену Катрю ковалеву... (А. Головко);

Топлений та не втоплений, вбиваний та не вбитий... Стоїть [дядько] з авоською в руці, посміхається (О. Гончар);

// у знач. ім. вто́плений (уто́плений), ного, ч.; вто́плена (уто́плена), ної, ж. Те саме, що вто́пленик, вто́плениця.

Утоплений лежав донизу лицем (М. Трублаїні);

Кривоносові з першого погляду видалось щось знайоме в обличчі утопленої – з горбинкою ніс, розкинуті крильцями брови (П. Панч);

// вто́плено, безос. пред.

На Гасанових людей валилося все підряд: хто вкрав барана, .. кого таємно втоплено в Босфорі, який посол прибув (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. втоплений — вто́плений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. втоплений — див. ПОТОПЕЛЬНИК  Словник синонімів Караванського
3. втоплений — (утоплений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до втопити 1), 4). || у знач. прикм. || у знач. ім. втоплений (утоплений), -ного, ч.; втоплена (утоплена), -ної, ж. Те саме, що втопленик, втоплениця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. втоплений — УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю.  Словник синонімів української мови
5. втоплений — ВТО́ПЛЕНИЙ (УТО́ПЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до втопи́ти 1, 4; // у знач. прикм. Пливе, пливе [рибалонька кучерявий]… от-от доплив! Пірнув, виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Шевч.  Словник української мови в 11 томах