втоплений
ВТО́ПЛЕНИЙ (УТО́ПЛЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до втопи́ти 1.
Пливе, пливе [рибалонька]... от-от доплив! Пірнув, виринає – І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко);
У ставу знайшли утоплену Катрю ковалеву... (А. Головко);
Топлений та не втоплений, вбиваний та не вбитий... Стоїть [дядько] з авоською в руці, посміхається (О. Гончар);
// у знач. ім. вто́плений (уто́плений), ного, ч.; вто́плена (уто́плена), ної, ж. Те саме, що вто́пленик, вто́плениця.
Утоплений лежав донизу лицем (М. Трублаїні);
Кривоносові з першого погляду видалось щось знайоме в обличчі утопленої – з горбинкою ніс, розкинуті крильцями брови (П. Панч);
// вто́плено, безос. пред.
На Гасанових людей валилося все підряд: хто вкрав барана, .. кого таємно втоплено в Босфорі, який посол прибув (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- втоплений — вто́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- втоплений — див. ПОТОПЕЛЬНИК Словник синонімів Караванського
- втоплений — (утоплений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до втопити 1), 4). || у знач. прикм. || у знач. ім. втоплений (утоплений), -ного, ч.; втоплена (утоплена), -ної, ж. Те саме, що втопленик, втоплениця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- втоплений — УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Словник синонімів української мови
- втоплений — ВТО́ПЛЕНИЙ (УТО́ПЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до втопи́ти 1, 4; // у знач. прикм. Пливе, пливе [рибалонька кучерявий]… от-от доплив! Пірнув, виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Шевч. Словник української мови в 11 томах