1. Словник української мови в 11 томах

втоплений

ВТО́ПЛЕНИЙ (УТО́ПЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до втопи́ти 1, 4;

//

у знач. прикм. Пливе, пливе [рибалонька кучерявий]… от-от доплив! Пірнув, виринає — І утоплену Ганнусю На берег виносить (Шевч., І, 1951, 167);

У ставу знайшли утоплену Катрю ковалеву… (Головко, II, 1957, 14);

// у знач. ім. вто́плений (уто́плений), ного, ч.; вто́плена (уто́плена), ної, ж. Те саме, що вто́пленик, вто́плениця.

Утоплений лежав донизу лицем (Трубл., II, 1955, 270);

Кривоносові з першого погляду видалось щось знайоме в обличчі утопленої — з горбинкою ніс, розкинуті крильцями брови (Панч, III, 1956, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втоплений — вто́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. втоплений — див. ПОТОПЕЛЬНИК Словник синонімів Караванського
  3. втоплений — (утоплений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до втопити 1), 4). || у знач. прикм. || у знач. ім. втоплений (утоплений), -ного, ч.; втоплена (утоплена), -ної, ж. Те саме, що втопленик, втоплениця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. втоплений — ВТО́ПЛЕНИЙ (УТО́ПЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до втопи́ти 1. Пливе, пливе [рибалонька]... от-от доплив! Пірнув, виринає – І утоплену Ганнусю На берег виносить (Т. Шевченко); У ставу знайшли утоплену Катрю ковалеву... (А. Словник української мови у 20 томах
  5. втоплений — УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Словник синонімів української мови