втілення
ВТІ́ЛЕННЯ (УТІ́ЛЕННЯ), я, с.
Дія і стан за знач. вті́лити.
Як саме втілення життєлюбства і пластики, пругкими живими дугами вигинаючись, вискакують [дельфіни] із води (О. Гончар);
– Ви мене чуєте? – Жигун зараз був утіленням вселенської турботи (А. Кокотюха);
* У порівн. Пройшли [Григорій і Гриць] повз вартових, що стояли закам'янілі, як втілення могутності (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)