1. Словник української мови у 20 томах

втілення

ВТІ́ЛЕННЯ (УТІ́ЛЕННЯ), я, с.

Дія і стан за знач. вті́лити.

Як саме втілення життєлюбства і пластики, пругкими живими дугами вигинаючись, вискакують [дельфіни] із води (О. Гончар);

– Ви мене чуєте? – Жигун зараз був утіленням вселенської турботи (А. Кокотюха);

* У порівн. Пройшли [Григорій і Гриць] повз вартових, що стояли закам'янілі, як втілення могутності (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втілення — вті́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. втілення — див. УОСОБЛЕННЯ; пор. ВТІЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. втілення — [ўт'ілеин':а] = утілення -н':а Орфоепічний словник української мови
  4. втілення — (утілення), -я, с. Дія і стан за знач. втілити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. втілення — Згідно з християнською теологію прийняття людського образу Сином Божим (друга особа Св. Трійці); в момент зачаття Ісуса від Духа Св. в Діві Марії божественна природа Сина Божого і людська природа Ісуса з'єдналися в одній особі Боголюдини, яка є водночас істинним Богом та істинною людиною. Універсальний словник-енциклопедія
  6. втілення — Вті́лення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. втілення — ВТІ́ЛЕННЯ (УТІ́ЛЕННЯ), я, с. Дія і стан за знач. вті́лити. Партія — втілення зв’язку передового загону робітничого класу з мільйонними масами робітничого класу (Біогр. Словник української мови в 11 томах