вуаль
ВУА́ЛЬ, і, ж., рідко я, ч.
1. Тонка прозора тканина.
Всередині гіпсокартонної конструкції на стелі закріплено драпування з легкої вуалі з аплікацією у формі листя (з Інтернету).
2. Прозора тканина або сітка, закріплена до жіночого капелюшка, щоб закривати обличчя; серпанок (у 3 знач.).
Її лице було завішене чорною густою вуаллю (І. Нечуй-Левицький);
– Чи є що смішніше від мене в сю хвилину?.. Чом я хоч вуаля не наділа, – так і вийшла на сміх людський! (Леся Українка);
Лиця через вуаль добре не бачу, тільки знайомий нахил голови та блиск скла пенсне (В. Винниченко);
Двері з сусідньої кімнати з гуркотом відчиняються, і звідти виходить в плащі з капюшоном на голові і вуалі Ірина (І. Кочерга);
* Образно. Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль (В. Симоненко).
3. перен. Прозора запона, через яку предмет виглядає нечітко.
Місяць час від часу прозирав крізь снігову вуаль (М. Трублаїні);
Сонце просвітлювало через вуаль висотних тонесеньких хмарок (Л. Дереш).
4. спец. Затемнення на негативі, яке зменшує контрастність фотографічного зображення.
Фотографічна вуаль є негативною властивістю фотоматеріалів, оскільки вона зменшує чіткість деталей і знижує контраст фотографічного зображення (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)