вудила

ВУДИ́ЛА, и́л, мн. (одн. вуди́ло, а, с.).

Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня та інших їздових тварин.

І золоті вудила коневі не милі (приказка);

Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (П. Чубинський);

Чуйкевич лівою рукою кріпко стягнув поводи, а правою так вправно вхопив Мотриного коня за сталеве вудило, що він аж присів на задніх ногах (Б. Лепкий);

Дорогі металеві вудила звисали з їх [верблюдів] писків (О. Назарук);

Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (П. Панч);

Гризуть вудила коні з нетерплячки (Л. Костенко);

Відпустив [Попик] коневі вудило і той почав хапати траву (Валерій Шевчук);

* Образно. Вічне питання, вічна боротьба думок – що ж дозволено людині? Які вудила, які гальма потрібні для неї і коли їх включати (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. вудила — вуди́ла множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. вудила — -ил, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Закусити вудила — див. закушувати1.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вудила — закуси́ти вуди́ла. Робити або говорити що-небудь, не стримуючи, не контролюючи себе, своїх вчинків. А я, дурний, мчав, закусивши вудила, уперед, верхи на всіх своїх давніх акторських помилках (Моє життя в мист.); — Я за здоровий глузд, — відповів Христич.  Фразеологічний словник української мови
4. вудила — ВУДИ́ЛА мн. (залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня), ТРЕ́НЗЕЛЬ, ЦУ́ГЛІ заст.; МУНДШТУ́К (додаткові металеві деталі з підіймальною розпинкою біля піднебіння, за допомогою яких легше правити конем).  Словник синонімів української мови
5. вудила — ВУДИ́ЛА, и́л, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня. Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Чуб., V, 1874, 195); Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Панч, II, 1956, 324). ◊ Закуси́ти вуди́ла див. заку́шувати¹.  Словник української мови в 11 томах
6. вудила — Вудила, -дил с. мн. 1) Узда, уздечка. 2) Въ хвостѣ Большой Медвѣдицы названіе одной изъ меньшйхъ звѣздъ, находящейся между конечной и средной звѣздой. Мнж. 148.  Словник української мови Грінченка