вудилище
ВУДИ́ЛИЩЕ¹, а, с., рідко.
Те саме, що вуди́ла.
Я хилюся біля гаю, До півночі виглядаю: Чи не дзвякне вудилище, А чи шабля не засвище? (А. Малишко).
ВУДИ́ЛИЩЕ², а, с., рідко.
Те саме, що ву́длище.
Рибалка дід Гурій удень і вночі виїздив полювати на човні з вудилищем (О. Донченко);
Лінія вудки сильно натягнулася, вудилище вигнулося і почалося пручання з якоюсь потворкою, якої я ще не бачив (У. Самчук);
На піску лежав перекинутий човен діда Лапоні. Хтось поламав і весло, і дідові вудилища (В. Близнець);
Підвечерявши, захопили пару пластикових вудок.., збігли до води; Едик тупим кінцем захромив вудилище в пісок, привалив його брилою (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)