вудило

ВУДИ́ЛО¹ див. вуди́ла.

ВУДИ́ЛО², а, с., рідко.

Те саме, що ву́длище.

– Яке приємне почуття, коли зловиш [рибу], – з тремтінням у голосі проговорила вона, незграбно тримаючи вудило обома руками (Олесь Досвітній);

За доби неоліту вдосконалювалися засоби рибальства. Носії буго-дністровської, сурської і азово-дніпровської культур ловили рибу за допомогою вудил і гачків з кістки (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. вудило — вуди́ло іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вудило — -а, с., рідко. Те саме, що вудлище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вудило — ВУ́ДЛИЩЕ (тонкий і гнучкий прут — ручка вудки), ВУДИ́ЛИЩЕ, ВУДИ́ЛО, ВУ́ДИЛЬНО діал. І короп кидається у глибінь, згинає вудлище в дугу широку (М. Рильський); Рибалка дід Гурій удень і вночі виїздив.. на човні з вудилищем (О.  Словник синонімів української мови
4. вудило — ВУДИ́ЛО, а, с., рідко. Те саме, що ву́длище. — Яке приємне почуття, коли зловиш [рибу], — з тремтінням у голосі проговорила вона, незграбно тримаючи вудило обома руками (Досв., Вибр., 1959, 53).  Словник української мови в 11 томах
5. вудило — Вудило, -ла с. = вудлище. Желех.  Словник української мови Грінченка