вудило
ВУДИ́ЛО, а, с., рідко. Те саме, що ву́длище.
— Яке приємне почуття, коли зловиш [рибу], — з тремтінням у голосі проговорила вона, незграбно тримаючи вудило обома руками (Досв., Вибр., 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)ВУДИ́ЛО, а, с., рідко. Те саме, що ву́длище.
— Яке приємне почуття, коли зловиш [рибу], — з тремтінням у голосі проговорила вона, незграбно тримаючи вудило обома руками (Досв., Вибр., 1959, 53).
Словник української мови (СУМ-11)