1. Словник української мови в 11 томах

вудило

ВУДИ́ЛО, а, с., рідко. Те саме, що ву́длище.

— Яке приємне почуття, коли зловиш [рибу], — з тремтінням у голосі проговорила вона, незграбно тримаючи вудило обома руками (Досв., Вибр., 1959, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вудило — вуди́ло іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вудило — -а, с., рідко. Те саме, що вудлище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вудило — ВУДИ́ЛО¹ див. вуди́ла. ВУДИ́ЛО², а, с., рідко. Те саме, що ву́длище. – Яке приємне почуття, коли зловиш [рибу], – з тремтінням у голосі проговорила вона, незграбно тримаючи вудило обома руками (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  4. вудило — ВУ́ДЛИЩЕ (тонкий і гнучкий прут — ручка вудки), ВУДИ́ЛИЩЕ, ВУДИ́ЛО, ВУ́ДИЛЬНО діал. І короп кидається у глибінь, згинає вудлище в дугу широку (М. Рильський); Рибалка дід Гурій удень і вночі виїздив.. на човні з вудилищем (О. Словник синонімів української мови
  5. вудило — Вудило, -ла с. = вудлище. Желех. Словник української мови Грінченка