вудила
ВУДИ́ЛА, и́л, мн. Залізні стрижні, прикріплені до ременів вуздечки, якими гнуздають коня.
Купи мені золоті вудила, Щоб я твого коня до води водила (Чуб., V, 1874, 195);
Коні мирно терлись мордами й дзеленькали вудилами (Панч, II, 1956, 324).
◊ Закуси́ти вуди́ла див. заку́шувати¹.
Словник української мови (СУМ-11)