вудочка
ВУ́ДОЧКА, и, ж.
Зменш. до ву́дка.
[Олеся:] Дай мені одну вудочку, і я половлю (М. Кропивницький);
– А тобі я раджу забрати мої вудочки й ловити рибку (М. Хвильовий);
Ловлять сомів вудочками, бере він і на спінінг, а великий – на спеціальні великі гаки (Остап Вишня);
– Рибальство легше, – вів далі Клайд. –- Закинув вудочку – можеш чекати, поки риба сама прийде до тебе. Не треба блукати по лісу й шукати звірів чи птахів (В. Владко);
Вудочка, як великий промінь, лежала на його плечі, вудочка обіцяла йому такі радощі, що в передчутті їх Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)