вудлище
ВУ́ДЛИЩЕ, а, с.
Частина вудки – тонкий гнучкий прут (звичайно бамбуковий або ліщиновий), до якого кріпиться волосінь.
Тиха річка і босі ноги, якими можна бродить по пісочку... Вудлище – луком і сріблясте мигтіння рибки на волосіні (М. Коцюбинський);
Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь, Згинає вудлище в дугу широку (М. Рильський);
Ви за вудку – ррраз! – підсікли. І почуваєте, що в руках у вас щось тріпоче! І бачите, що ліска ваша натяглася, як струна, а вудлище – дугою і тремтить! (Остап Вишня);
А небо над землею, повне пташок, таке прозоре й високе, що жодним вудлищем з найвищої тополі ніхто не досяг би (Т. Осьмачка);
Дмитро Іванович потягнув вудлище на себе, але риба була велика, тонкий бамбук зігнувся в дугу, а волосінь аж співала од напруги (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)