вудіння
ВУДІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. ву́дити¹.
Забулися всі розваги – і купання, і вудіння риби (О. Донченко);
Поки він [Марко] тішився вудінням, від ставу донеслись обурені жіночі голоси, їх втихомирював густий буркотливий голос Тодоха Мамури (М. Стельмах);
Вудіння – це чудовий вид спорту і відпочинку, а для школярів – ще й залучення до світу природи! (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)