вужак

ВУЖА́К, а́, ч., розм.

Те саме, що вуж.

А вужаки та гадюки так по ногах та по руках у неї й в'ються (Ганна Барвінок);

Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак. Підвівши голівку з двома жовтими цятками, він швидко то висував, то ховав гострий роздвоєний язичок (О. Донченко);

* У порівн. – Ви всі хитрі, як вужаки, – нахмурився цар. Змовилися! (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. вужак — вужа́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. вужак — -а, ч., розм. Те саме, що вуж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вужак — ВУЖА́К, а́, ч., розм. Те саме, що вуж. А вужаки та гадюки так по ногах да по руках у неї й в’ються (Барв., Опов.., 1902, 195); Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (Донч., IV, 1957, 41).  Словник української мови в 11 томах