Словник української мови у 20 томах

вужака

ВУЖА́КА, и, ч.

Збільш. до вуж.

Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку – пітона (Л. Смілянський);

Оторопів, адже переді мною увіч ставилася дилема: кого вибрати – батька чи матір?.. Отож стояв як жабеня, якого паралізує поглядом вужака (Валерій Шевчук);

* У порівн. Обкрутившися вужакою по долині, випливав [потік] на захід (І. Франко);

Лізу вужакою крізь кватирку (Є. Пашковський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вужака — вужа́ка іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. вужака — -и, ч. Збільш. до вуж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вужака — ВУЖА́КА, и, ч. Збільш. до вуж. Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку — пітона (Сміл., Сашко, 1957, 36); *У порівн. Обкрутившися вужакою по долині, випливав [потік] на захід (Фр., VI, 1951, 22).  Словник української мови в 11 томах
  4. вужака — Вужака, -ки м. Ужъ, большой ужъ.  Словник української мови Грінченка