вужака

ВУЖА́КА, и, ч. Збільш. до вуж.

Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку — пітона (Сміл., Сашко, 1957, 36);

*У порівн. Обкрутившися вужакою по долині, випливав [потік] на захід (Фр., VI, 1951, 22).

Значення в інших словниках

1. вужака — вужа́ка іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вужака — -и, ч. Збільш. до вуж.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вужака — ВУЖА́КА, и, ч. Збільш. до вуж. Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку – пітона (Л. Смілянський); Оторопів, адже переді мною увіч ставилася дилема: кого вибрати – батька чи матір?..  Словник української мови у 20 томах
4. вужака — Вужака, -ки м. Ужъ, большой ужъ.  Словник української мови Грінченка