вужчати
ВУ́ЖЧАТИ, ає, недок.
Ставати вужчим.
Провалля все вужчає. Страшно стає, наче під землею їдеш (М. Коцюбинський);
Ліворуч, між дорогою і річкою, тяглась вузька смужка галявини, яка то вужчала, то розширялася (М. Томчаній);
Там, де потік вужчав, на водопадах громадився страшний бурелом (О. Гончар);
З першої половини 1930-х років мовну політику українізації заступає політика русифікації. Сфера побутування літературної мови починає повільно, але неухильно вужчати (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)