вуйна

ВУ́ЙНА, и, ж., діал.

1. Тітка, сестра матері або дружина материного брата.

Вуйни досягали його [Петрика] руками й гладили, як біле курятко, аби зі собою освоїти (Марко Черемшина);

І так вона лишилась сама. Сама. Бо хіба сина її покійної вуйни, Матфея, з другого села числити? (О. Кобилянська);

Якось Мацькова мама поїхала десь до вуйни, а я пішов до нього на ніч (Л. Дереш).

2. Старша віком жінка; тітка (у 2 знач.).

На сінокосі наздоганяє Оленку вуйна Калина Греблючка (П. Козланюк);

– Слава Йсу [Ісусу], вуйно Юлько! – озветься несміло котрась [дівчина], запримітивши сухорляву, бліду господиню.., яка завжди щось робить біля хати чи біля стайні (І. Нижник).

Значення в інших словниках

1. вуйна — ву́йна іменник жіночого роду, істота тітка, сестра матері або дружина материного брата; про старшу віком жінку — звичайно при шанобливому звертанні діал.  Орфографічний словник української мови
2. вуйна — Дядина, тітка, сестра матері.  Словник синонімів Караванського
3. вуйна — -и, ж., діал. 1》 Тітка, сестра матері або дружина материного брата. 2》 Про старшу віком жінку (звичайно в шанобливому звертанні).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вуйна — ТІ́ТКА (сестра батька чи матері), ТЬО́ТЯ розм., ТЕ́ТА діал.; ДЯ́ДИНА (сестра батька або дружина батькового брата), ВУ́ЙНА діал.; СТРИ́ЙНА діал. (дружина дядька).  Словник синонімів української мови
5. вуйна — ВУ́ЙНА, и, ж., діал. 1. Тітка, сестра матері або дружина материного брата. І так вона лишилась сама. Сама. Бо хіба сина її покійної вуйни, Матфея, з другого села числити? (Коб.  Словник української мови в 11 томах
6. вуйна — Вуйна, -ни ж. = дядина. Вх. Зн. 8. Желех.  Словник української мови Грінченка