вуйна
ВУ́ЙНА, и, ж., діал.
1. Тітка, сестра матері або дружина материного брата.
І так вона лишилась сама. Сама. Бо хіба сина її покійної вуйни, Матфея, з другого села числити? (Коб., III, 1956, 534);
Вуйни досягали його [Петрика] руками й гладили, як біле курятко, аби зі собою освоїти (Черемш., Тв., 1960, 35).
2. Про старшу віком жінку (звичайно при шанобливому звертанні).
На сінокосі наздоганяє Оленку вуйна Калина Греблючка (Козл., Пов. і опов., 1949, 19).
Словник української мови (СУМ-11)