вуйчаник
ВУЙЧА́НИК, а, ч., діал. Син дядька по матері; двоюрідний брат.
Для малих вуйчаників та тітчаників і сам купував то калачі [калачі], то цукерки (Фр., IV, 1950, 274).
Словник української мови (СУМ-11)ВУЙЧА́НИК, а, ч., діал. Син дядька по матері; двоюрідний брат.
Для малих вуйчаників та тітчаників і сам купував то калачі [калачі], то цукерки (Фр., IV, 1950, 274).
Словник української мови (СУМ-11)