вуйчаник

вуйча́ник

-а, ч., діал.

Син дядька з боку матері; двоюрідний брат.

Значення в інших словниках

1. вуйчаник — Двоюрідний брат, дядьків син [IV] — Вуйчаник — двоюрідний брат по матері, тобто тільки син вуйка, в поясненнях є взагалі «двоюрідним братом, дядьковим сином» (528). [MО,IV]  Словник з творів Івана Франка
2. вуйчаник — вуйча́ник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
3. вуйчаник — ВУЙЧА́НИК, а, ч., діал. Син дядька по матері; двоюрідний брат. Для малих вуйчаників та тітчаників і сам купував то калачі, то цукерки (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. вуйчаник — ВУЙЧА́НИК, а, ч., діал. Син дядька по матері; двоюрідний брат. Для малих вуйчаників та тітчаників і сам купував то калачі [калачі], то цукерки (Фр., IV, 1950, 274).  Словник української мови в 11 томах