вуйчаник
вуйча́ник
-а, ч., діал.
Син дядька з боку матері; двоюрідний брат.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуйчаник — Двоюрідний брат, дядьків син [IV] — Вуйчаник — двоюрідний брат по матері, тобто тільки син вуйка, в поясненнях є взагалі «двоюрідним братом, дядьковим сином» (528). [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
- вуйчаник — вуйча́ник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- вуйчаник — ВУЙЧА́НИК, а, ч., діал. Син дядька по матері; двоюрідний брат. Для малих вуйчаників та тітчаників і сам купував то калачі, то цукерки (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- вуйчаник — ВУЙЧА́НИК, а, ч., діал. Син дядька по матері; двоюрідний брат. Для малих вуйчаників та тітчаників і сам купував то калачі [калачі], то цукерки (Фр., IV, 1950, 274). Словник української мови в 11 томах