вуйчаник
ВУЙЧА́НИК, а, ч., діал. Син дядька по матері; двоюрідний брат.
Для малих вуйчаників та тітчаників і сам купував то калачі [калачі], то цукерки (Фр., IV, 1950, 274).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуйчаник — Двоюрідний брат, дядьків син [IV] — Вуйчаник — двоюрідний брат по матері, тобто тільки син вуйка, в поясненнях є взагалі «двоюрідним братом, дядьковим сином» (528). [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
- вуйчаник — вуйча́ник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- вуйчаник — -а, ч., діал. Син дядька з боку матері; двоюрідний брат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вуйчаник — ВУЙЧА́НИК, а, ч., діал. Син дядька по матері; двоюрідний брат. Для малих вуйчаників та тітчаників і сам купував то калачі, то цукерки (І. Франко). Словник української мови у 20 томах