вундеркінд
ВУНДЕРКІ́НД, а, ч.
Не за віком дуже здібна, обдарована дитина.
Сашко виріс добрим хлопцем. Не вундеркінд, не через край обдарований різноманітними здібностями юнак, а просто розумний хлопчина, .. чулий і вдумливий (Б. Антоненко-Давидович);
Захоплені родичі постійно демонструють цього вередливого вундеркінда своїм знайомим (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)