вутятко

ВУТЯ́ТКО, УТЯ́ТКО, а, с., діал.

Зменш.-пестл. до вутя́.

– Пусти ти, батьку, на воду утятко молоденьке, а попливе, як і стареньке. І мені не треба вчитися воювати, пусти мене, батьку (з переказу);

Хлоп'ята похапцем, з каченям у руках, кинулись до класу. Вчителька розсердилась була, але й самій стало цікаво: вутятко бо живе, тепленьке, налякане (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. вутятко — вутя́тко іменник середнього роду, істота каченятко діал.  Орфографічний словник української мови
2. вутятко — -а, с., діал. Зменш.-пестл. до вутя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вутятко — ВУТЯ́ТКО, а, с., діал. Зменш.-пестл. до вутя́. Хлоп’ята похапцем, з каченям у руках, кинулись до класу. Вчителька розсердилась була, але й самій стало цікаво: вутятко бо живе, тепленьке, налякане (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 27).  Словник української мови в 11 томах
4. вутятко — Вутя, -тяти с. = утя. Грин. ІІІ. 111. ум. вутятко.  Словник української мови Грінченка