вутя
ВУТЯ́, тя́ти, с., діал.
Каченя.
Сіре вутя, ой сіре вутя, Ой, на морі ночує, Воно ж моє усе горенько чує (з народної пісні);
Стара почала поратися по господарству, догодовувати курей, виганяти гусей та вутят до річки (Г. Хоткевич);
На крякушин крик-заклик по-різному реагують пролітні зграйки качині й поодинокі дикі вутята (О. Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)