вутя
КАЧЕНЯ́ (маля качки), КАЧА́, КРЯЧА́ розм., ВУТЯ́ діал., ВУТЕНЯ́ діал., ТА́СЯ дит.; ЧИРЯ́ (маля дикої качки). За городом качки пливуть, Каченята крячуть (пісня); На подвір'ї повно качат, курчат та кролят (О. Гончар); Трапляється, батьку, що кряча мале ловить рибку краще, ніж стареє (М. Максимович); Сіре вутя, Ой, сіре вутя, Ой, на морі ночує (пісня); (Дружки:) Вутя йде, вутенят веде (М. Кропивницький); Ой лугами йдеш, берегами йдеш — Пасуться тасята, ой, пасуться тасята (пісня); Невидимі крила чирят пролопотіли над верховіттям дерев (М. Стельмах).
КАЧИ́НИЙ, КАЧА́ЧИЙ, КРЯЧА́ЧИЙ розм. I. КА́ЧКА (свійський і дикий водоплавний птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям), КРЯ́ЧКА розм., МАГЕ́РКА діал., ВУ́ТЯ діал., ВУ́ТКА діал., ТА́СЯ дит., ТА́СЬКА дит.; СВИЩ, СВІЯ́ЗЬ, ЧЕРНЬ, ЧЕРНЮ́К (дикий птах цієї породи); КРИ́ЖЕНЬ, КРИЖА́К діал., КРЯ́КВА діал. (великий дикий птах); ЧИ́РКА, ЧИРО́К (малий дикий птах); ШИЛОХВІ́СТ (ШИЛОХВІ́СТЬ рідше), ШЕЛИ́ХВІСТ розм. (птах цієї породи, що має видовжений тулуб з голчастим хвостом). По хлівцях гуси ґеґекають, качки кахкають (Г. Квітка-Основ'яненко); Низько над водою шугали зграями білі крячки (Ю. Мушкетик); Вутя йде, вутенят веде (М. Кропивницький); Гуси й вутки, всяк те зна, Водоплаваюча птиця, В основному неземна... (С. Воскрекасенко); Ой ходила понад воду та й кликала тасю (пісня); Жирують табуни крижів, свіязів, заклопотаних чирят (О. Копиленко); Якось, блукаючи над Унавою влітку, Необережно підбив я чернюка (М. Рильський); Річкові качки — крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші — добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (з газети); Над самою землею до поліських боліт билися косяки качок: крижаків, чирок, норців (С. Скляренко); Він знав — це летить чирок, маленька, дуже зграбна і красива качечка (В. Собко); Муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені голоси забивав шелихвіст (О. Досвітній).
Словник синонімів української мови