вутя

ВУТЯ́, я́ти, с., діал. Каченя.

Сіре вутя, ой сіре вутя, Ой, на морі ночує, Воно ж моє усе горенько чує (Укр.. лір. пісні, 1958, 384).

Значення в інших словниках

1. вутя — вутя́ іменник середнього роду, істота каченя діал.  Орфографічний словник української мови
2. вутя — -яти, с., діал. Каченя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вутя — ВУТЯ́, тя́ти, с., діал. Каченя. Сіре вутя, ой сіре вутя, Ой, на морі ночує, Воно ж моє усе горенько чує (з народної пісні); Стара почала поратися по господарству, догодовувати курей, виганяти гусей та вутят до річки (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. вутя — КАЧЕНЯ́ (маля качки), КАЧА́, КРЯЧА́ розм., ВУТЯ́ діал., ВУТЕНЯ́ діал., ТА́СЯ дит.; ЧИРЯ́ (маля дикої качки). За городом качки пливуть, Каченята крячуть (пісня); На подвір'ї повно качат, курчат та кролят (О.  Словник синонімів української мови
5. вутя — Ву́тя, -тя́ти, -тя́ті, -тя́м; -тя́та, -тя́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)