вушанка
ВУША́НКА (УША́НКА), и, ж.
Зимова шапка з вухами (у 3 знач.).
Полоз натяг рукавиці, кудлату вушанку, і вони вийшли (В. Собко);
Один поранений, у якого з-під ушанки біліла на голові пов'язка, звівся на лікоть (Григорій Тютюнник);
Розвідник, сердито блимаючи на полоненого з-під насунутої вушанки, пояснив, що хотів знати, як в угорській армії вітаються (О. Гончар);
Він був одягнений у заячу вушанку, в полатаний кожушок, на ногах – високі валянки (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)