вхідний
ВХІДНИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для входу куди-небудь, у середину чого-небудь.
– Вона мене не слухає, а дивиться кудись у глибину вхідної алеї розпаленим поглядом (Леся Українка);
Відімкнув [Городовський] вхідні двері до кімнати з коридору (В. Підмогильний);
Хтось несміливо подзвонив до вхідних дверей (Ірина Вільде);
Не стямився, як минув [Іван] церкву, минув вхідну браму до міста, обидва млини на річці й опинився далеко на лузі (Ю. Мушкетик).
2. канц. Який одержує установа (про документи, листи тощо).
– Посада скромна, ставка скромна. Сидить, вхідні папери розписує... Канцеляристка (А. Крижанівський).
3. спец. Стос. до входу (див. вхід 3).
Запропоновано підхід до діагностики систем керування і процесорів з поданням опису вхідного діагностичного сигналу у формалізованому вигляді (з наук. літ.);
Базовим припущенням моделі є уявлення дифракційного поля в проміжку між торцями вхідного та вихідного хвилеводів ділянкою плоскої хвилі (з наук. літ.);
Вхідна послідовність символів.
Словник української мови (СУМ-20)