Словник української мови у 20 томах

вціляти

ВЦІЛЯ́ТИ (УЦІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., у кого – що і кого, що.

Попадати в яку-небудь ціль; влучати.

Почувши далекий грім і побачивши блискавиці, які вціляли в землю, [Бразд] тікав, ховався (С. Скляренко);

Я знаю, що батька вцілила куля в бік на барикаді (І. Франко);

Як уцілив був раз ворону, так і пішла з тополі перекидя [перекида] (А. Тесленко);

Над нами водно посвистують кулі, вцілить якась – і місяць шпиталю (Р. Іваничук).

◇ (1) Вціля́ти (влуча́ти, попада́ти) / вці́лити (влу́чити, попа́сти) в [са́ме] се́рце кому і без дод. – боляче вражати кого-небудь, завдавати комусь душевного болю, торкаючись того, що його найбільше хвилює.

Він пригадав гарячі слова матері, її суворі очі, кожне її слово вціляло в серце (С. Скляренко);

Удова засміялась: “Що се ти?.. Чи козака боїшся?” Так мені сим і вцілила в серце (Ганна Барвінок);

[Милевський:] От думав улучить у саме серце! Помилились, серденько, набій дарма пропав (Леся Українка);

Жарт попав у саме серце Дарини. Вона мало не зойкнула (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. вціляти — вціля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вціляти — ВЛУЧАТИ, док. ВЦІЛИТИ, (в око) вліпити  Словник синонімів Караванського
  3. вціляти — (уціляти), -яю, -яєш, недок., вцілити (уцілити), -лю, -лиш, док., перех. і неперех., у кого – що і кого, що. Влучати в яку-небудь ціль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вціляти — див. стріляти  Словник синонімів Вусика
  5. вціляти — вціля́ти / вці́лити в (са́ме) се́рце кому. Боляче вражати кого-небудь, зачіпаючи те, що його хвилює. Удова засміялась: “Що се ти?.. Чи козака боїшся?” Так мені сим і вцілила в серце (Ганна Барвінок).  Фразеологічний словник української мови
  6. вціляти — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
  7. вціляти — ВЦІЛЯ́ТИ (УЦІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех. і неперех., у кого — що і кого, що. Попадати в яку-небудь ціль. Почувши далекий грім і побачивши блискавиці, які вціляли в землю, [Бразд] тікав, ховався (Скл.  Словник української мови в 11 томах