вціляти

ВЦІЛЯ́ТИ (УЦІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех. і неперех., у кого — що і кого, що. Попадати в яку-небудь ціль.

Почувши далекий грім і побачивши блискавиці, які вціляли в землю, [Бразд] тікав, ховався (Скл., Святослав, 1959, 90);

Я знаю, що батька вцілила куля в бік на барикаді (Фр., VI, 1951, 163);

Як уцілив був раз ворону, так і пішла з тополі перекидя (Тесл., З книги життя, 1918, 155).

◊ Вціля́ти (вці́лити) в [са́ме] се́рце — боляче дошкуляти, висловлюючи образливу або небажану думку.

Удова засміялась: "Що се ти?.. Чи козака боїшся?" Так мені сим і вцілила в серце (Барв., Опов.., 1902, 382).

Значення в інших словниках

1. вціляти — вціля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вціляти — ВЛУЧАТИ, док. ВЦІЛИТИ, (в око) вліпити  Словник синонімів Караванського
3. вціляти — (уціляти), -яю, -яєш, недок., вцілити (уцілити), -лю, -лиш, док., перех. і неперех., у кого – що і кого, що. Влучати в яку-небудь ціль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вціляти — ВЦІЛЯ́ТИ (УЦІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., у кого – що і кого, що. Попадати в яку-небудь ціль; влучати. Почувши далекий грім і побачивши блискавиці, які вціляли в землю, [Бразд] тікав, ховався (С.  Словник української мови у 20 томах
5. вціляти — див. стріляти  Словник синонімів Вусика
6. вціляти — вціля́ти / вці́лити в (са́ме) се́рце кому. Боляче вражати кого-небудь, зачіпаючи те, що його хвилює. Удова засміялась: “Що се ти?.. Чи козака боїшся?” Так мені сим і вцілила в серце (Ганна Барвінок).  Фразеологічний словник української мови
7. вціляти — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови