вціляти

ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм., ВСАДИ́ТИ (УСАДИ́ТИ) розм., ТРА́ФИТИ діал., ТРА́ПИТИ діал. — Недок.: влуча́ти (улуча́ти), вціля́ти (уціля́ти), поціля́ти, ударя́ти (вдаря́ти), потрапля́ти, попада́ти, вга́чувати (уга́чувати), вса́джувати (уса́джувати), трафля́ти, трапля́ти. Це все були хлопці, які несхибно влучали із своїх рушниць у райок (М. Трублаїні); Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (О. Гончар); Вартовий уже поцілив цю триногу тварину (О. Досвітній); На щастя, бомба не потрапила в рейки і колію можна було відремонтувати (Д. Ткач); Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі (О. Донченко); Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (М. Бажан); Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Ф. Бурлака); Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (В. Кучер); То кулі.. все трафляли, подзьобали спину, як ворони (Ю. Яновський); Цей удар трапив у саму точку (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. вціляти — вціля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вціляти — ВЛУЧАТИ, док. ВЦІЛИТИ, (в око) вліпити  Словник синонімів Караванського
3. вціляти — (уціляти), -яю, -яєш, недок., вцілити (уцілити), -лю, -лиш, док., перех. і неперех., у кого – що і кого, що. Влучати в яку-небудь ціль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вціляти — ВЦІЛЯ́ТИ (УЦІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., у кого – що і кого, що. Попадати в яку-небудь ціль; влучати. Почувши далекий грім і побачивши блискавиці, які вціляли в землю, [Бразд] тікав, ховався (С.  Словник української мови у 20 томах
5. вціляти — див. стріляти  Словник синонімів Вусика
6. вціляти — вціля́ти / вці́лити в (са́ме) се́рце кому. Боляче вражати кого-небудь, зачіпаючи те, що його хвилює. Удова засміялась: “Що се ти?.. Чи козака боїшся?” Так мені сим і вцілила в серце (Ганна Барвінок).  Фразеологічний словник української мови
7. вціляти — ВЦІЛЯ́ТИ (УЦІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех. і неперех., у кого — що і кого, що. Попадати в яку-небудь ціль. Почувши далекий грім і побачивши блискавиці, які вціляли в землю, [Бразд] тікав, ховався (Скл.  Словник української мови в 11 томах