вчас
ВЧАС, присл., рідко.
Те саме, що вча́сно.
З сердюками розмову веде [Чуйкевич], як краще і безпечніше розставити ті невеликі бойові сили, якими він гетьманського двора обороняє, щоб вони на кождий знак у кожде місце вчас поспіли (Б. Лепкий);
Часами, позіхаючи, поглядала [Гелене] на небо: чи не спізниться вчас опинитись біля Ростри, колони зі статуєю богині Александрії (Н. Королева);
Дівування [Марії] прийшло ні зарано, ні запізно. Саме вчас (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)