вчасний
ВЧА́СНИЙ, а, е.
1. Який відбувається, робиться у відповідний час, саме тоді, коли треба.
Міг би ж бути наказ вчасний, рятiвний, але його так i не дiждались, був iнший, рiзкий, – може, навiть безглуздий своєю згубною категоричнiстю (О. Гончар);
Вчасний розвиток мікрофлори рубця, регулярне давання повноцінних кормів – необхідні умови годівлі високопродуктивних корів (із журн.);
Безперебійна робота цукрових заводів залежить від вчасного доставляння буряків (з газ.).
2. діал. Ранній.
Лунали окрики перекупців, що продавали вчасні вишні і морелі (І. Франко);
Рекрути, побравшися по двоє-троє за шиї, йшли, більша половина з них до крайності розжалена і помимо вчасної пори вже добре підохочена, неправильно, широкими кроками вперед (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)