вчетверте
ВЧЕТВЕ́РТЕ (УЧЕТВЕ́РТЕ), присл.
У четвертий раз.
Зо зла ухопив він жмут соломи з сміттям, порохом і швиргонув угору. Пил розлетівся по хаті. Карпо удруге бере, удруге кида, втретє і вчетверте (Панас Мирний);
Старий надумав учетверте женитися (Ю. Смолич);
Цього дня він нічого не робив – читав “Анну Кареніну”, перечитував утретє чи вчетверте, він мовби шукав у чужій драмі, значно більшій за свою, якогось заспокоєння (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)