вібрація
ВІБРА́ЦІЯ, ї, ж.
Механічне коливання пружного тіла, що відбувається з великою частотою і невеликою амплітудою; дрижання.
Текстоліт має високі механічні властивості і здатність добре поглинати вібрації (з навч. літ.);
Шура відразу ж відчула, що залишилась дрібна вібрація [верстата] (О. Донченко);
Ракетні двигуни вимкнулися. Зникла помітна вібрація, яка свідчила досі про їх напружену працю (В. Владко);
// Коливання висоти тону якого-небудь звуку (голосу, струни і т. ін.).
Він співав з вібрацією в голосі (Леся Українка);
Щур почув, як колись давно, тонкі вібрації гудка (С. Скляренко);
Франциска говорить спокійно, тільки вібрація її голосу видає глибоке емоційне обдарування (С. Процюк).
Словник української мови (СУМ-20)