вібрація —
вібра́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
вібрація —
Вибрация — vibration — Vibration — механічні коливання пружних тіл. Корисна вібрація збуджується вібраторами й використовується у техніці, напр., при вібраційному транспортуванні, вібробурінні тощо. Шкідлива вібрація (напр.
Гірничий енциклопедичний словник
вібрація —
-ї, ж. Механічне коливання якого-небудь тіла, що відбувається з великою частотою й невеликою амплітудою дрижання. || Невеличке коливання висоти тону якого-небудь звуку (голосу, струни і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вібрація —
(лат. vibratio — коливання) — 1. Коливання джерела звуку (вібратора — струни, голосових складок, стовпа повітря тощо) і пов’язаного з ним резонатора.
Словник-довідник музичних термінів
вібрація —
ВІБРА́ЦІЯ, ї, ж. Механічне коливання пружного тіла, що відбувається з великою частотою і невеликою амплітудою; дрижання. Текстоліт має високі механічні властивості і здатність добре поглинати вібрації (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
вібрація —
вібра́ція (від лат. vibratio – коливання, дрижання) механічні коливання пружних тіл.
Словник іншомовних слів Мельничука
вібрація —
ВІБРА́ЦІЯ, ї, ж. Механічне коливання якого-небудь тіла, що відбувається з великою частотою й невеликою амплітудою дрижання. Шура відразу ж відчула, що залишилась дрібна вібрація [верстата] (Донч.
Словник української мови в 11 томах