вівчарювання

ВІВЧАРЮВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. вівчарюва́ти.

[Пастух:] Хліб з'їв коня, царівно, це значить: у мене був кінь, якого я заслужив за багато років вівчарювання. З'їв той кінь хлібину, а вона була отруєною, от і загинув мій кінь (з казки).