вівчарський

ВІВЧА́РСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до вівча́р 1.

Лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (І. Франко);

Ніде ані людини, Лиш чути – здалека вівчарська пісня лине (М. Рильський);

Старого привели не відразу – він ніколи не квапився, та й сам уже ходив поволі, спираючись на довгий вівчарський ціпок (І. Білик).

2. Стос. до вівчарства.

На вівчарських стійбищах для дійних овець споруджували стаю (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. вівчарський — вівча́рський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вівчарський — -а, -е. 1》 Прикм. до вівчар 1). 2》 Стос. до вівчарства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вівчарський — Вівча́рський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. вівчарський — ВІВЧА́РСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівча́р 1. Лилися звуки вівчарської трембіти, лунаючи від верха до верха (Фр., III, 1950, 8); Ніде ані людини, Лиш чути — здалека вівчарська пісня лине (Рильський, Поеми, 1957, 28). 2. Стос. до вівчарства.  Словник української мови в 11 томах
5. вівчарський — Вівчарський, -а, -е Принадлежащій пастуху овецъ. Аф. 315.  Словник української мови Грінченка