відай
ВІДА́Й, вставн. сл., розм., рідко.
Можливо, мабуть.
Ледве чутно скрипнули двері, – відай, хтось вийшов із хати (І. Франко);
Старшина пив воду, відай, чи не біля Мицькової хати (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)ВІДА́Й, вставн. сл., розм., рідко.
Можливо, мабуть.
Ледве чутно скрипнули двері, – відай, хтось вийшов із хати (І. Франко);
Старшина пив воду, відай, чи не біля Мицькової хати (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)