відай
Віда́й, част. Мабуть, здається. Доказувати, що наведені статути найвідповіднійші для сільского люду, відай, непотрібно (Б., 1895, 1, 3); Високий сойме! Ні одному, відай, знавцеви господарских відносин на Буковині не уйшло уваги, що в торговельно-політичнім взгляді може господарка краю лишень тоді піднестись, коли переведе ся реґуляция природою нам даних доріг водових (Б., 1899, 36, 1); Се, відай, наші ґімназисти, — сказав Матвійчук до протопопи (Г аліп, 66); - Як була убрана? — питала Ганнуся. — Красно? Стара здвигнула плечима: — Або я знаю? Не вважала. Відай, якось чорно, відай не дуже красно (Коб., Valse melancolique, 96)
// бук. діал. відай, відей — мабуть, здається.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.