відбивний

ВІДБИВНИ́Й, а́, е́.

1. Яким що-небудь відбивають (у 1 знач.).

Відбивний молот.

2. кул. Виготовлений биттям, січенням, розм'якшенням.

Зрази відбивні – нарізають із м'яса верхньої і внутрішньої частини задньої ноги (з наук.-попул. літ.);

Михайло Ісайович сидів і смаковито уминав теплі відбивні котлети (М. Івченко);

// у знач. ім. відбивна́, но́ї, ж. Виріб, вигот. із суцільного шматка м'яса, розм'якшеного биттям.

Сіли ми за крайній столик, під фікус, замовили пляшку вермуту, салат і дві відбивні (В. Дрозд);

– Коли ти наступного разу запросиш мене на вечерю, буде картопля з відбивними і салат з свіжих тепличних овочів (А. Кокотюха);

Гречана каша з відбивними і з смаженими яйцями парувала на кухонному столику (з мемуарної літ.).

3. спец. Стос. до відбиття (у 2 знач.).

Для створення лазера потрібен ще й оптичний резонатор, дзеркала якого повинні мати високу відбивну здатність (з наук.-попул. літ.);

// Признач. для відбивання світла, звуків і т. ін.

Зображення попадають в очі за допомогою відбивних призм (з наук.-попул. літ.);

Не ставте холодильник поруч із плитою. Якщо іншого виходу немає, поставте між ними відбивний екран (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. відбивний — відбивни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відбивний — -а, -е. 1》 Яким що-небудь відбивають (у 1 знач.). Відбивний молот. 2》 кул. Виготовлений биттям, січенням, розм'якшенням. 3》 спец. Стос. до відбиття (у 3 знач.). || Який служить для відбивання світла, звуків і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбивний — ВІДБИВНИ́Й, а́, е́. 1. Яким що-небудь відбивають (у 1 знач.). Відбивний молот. 2. кул. Виготовлений биттям, січенням, розм’якшенням. Зрази відбивні — нарізають з м’яса верхньої і внутрішньої частини задньої ноги (Технол. пригот. їжі, 1957, 51). 3. спец.  Словник української мови в 11 томах