відбивач

ВІДБИВА́Ч, а́, ч.

1. Прилад для відбивання променів світла, тепла і т. ін.

Щоб збільшити відбиття радіохвиль локатора, до кулі радіозонда прикріплюють невеликий відбивач радіохвиль (з наук.-попул. літ.);

В Україні й багатьох інших країнах прийнято ставити на велосипеди білий відбивач спереду, червоний – ззаду, жовті – на колесах, червоні – на педалях (із журн.).

2. військ. Частина прицільного пристрою в гарматі, мінометі і т. ін.

Як тільки гільза залишить патронник, вона натикається на відбивач, одержує обертальний момент і викидається (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. відбивач — відбива́ч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відбивач — -а, ч. 1》 спец. Прилад для відбивання променів світла, тепла і т. ін. 2》 військ. Частина прицільного пристрою в гарматі, мінометі тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбивач — Подоба подушки, що вивішується на борту яхти; оберігає корпус від подряпин; теп. найчастіше оболонка зі штучного матеріалу, наповнена повітрям.  Універсальний словник-енциклопедія
4. відбивач — ВІДБИВА́Ч, а́, ч. 1. спец. Прилад для відбивання променів світла, тепла і т. ін. Відбивач [світла] являє собою алюмінієву фольгу, наклеєну на аркуш чорного неактинічного паперу (Довідник фот.  Словник української мови в 11 томах