відбивач
ВІДБИВА́Ч, а́, ч.
1. спец. Прилад для відбивання променів світла, тепла і т. ін.
Відбивач [світла] являє собою алюмінієву фольгу, наклеєну на аркуш чорного неактинічного паперу (Довідник фот., 1959, 97);
Щоб збільшити відбиття радіохвиль локатора, до кулі [радіозонда] прикріплюють невеликий відбивач радіохвиль (Наука.., 2, 1958, 5).
2. військ. Частина прицільного пристрою в гарматі, мінометі тощо.
Навідник єфрейтор.. швидко встановив на скомандувані ділення відбивач, кутомір і приціл (Рад. Укр., 19.ХІ 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)