1. Словник української мови в 11 томах

відбивач

ВІДБИВА́Ч, а́, ч.

1. спец. Прилад для відбивання променів світла, тепла і т. ін.

Відбивач [світла] являє собою алюмінієву фольгу, наклеєну на аркуш чорного неактинічного паперу (Довідник фот., 1959, 97);

Щоб збільшити відбиття радіохвиль локатора, до кулі [радіозонда] прикріплюють невеликий відбивач радіохвиль (Наука.., 2, 1958, 5).

2. військ. Частина прицільного пристрою в гарматі, мінометі тощо.

Навідник єфрейтор.. швидко встановив на скомандувані ділення відбивач, кутомір і приціл (Рад. Укр., 19.ХІ 1961, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбивач — відбива́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відбивач — -а, ч. 1》 спец. Прилад для відбивання променів світла, тепла і т. ін. 2》 військ. Частина прицільного пристрою в гарматі, мінометі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбивач — ВІДБИВА́Ч, а́, ч. 1. Прилад для відбивання променів світла, тепла і т. ін. Щоб збільшити відбиття радіохвиль локатора, до кулі радіозонда прикріплюють невеликий відбивач радіохвиль (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. відбивач — Подоба подушки, що вивішується на борту яхти; оберігає корпус від подряпин; теп. найчастіше оболонка зі штучного матеріалу, наповнена повітрям. Універсальний словник-енциклопедія