відбиватися
ВІДБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДБИ́ТИСЯ, відіб’ю́ся, відіб’є́шся; мин. ч. відби́вся, би́лася, лося; наказ, сп. відби́йся; док.
1. Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів.
Від горшка відбилось вухо.
2. Захищаючись від когось, завдавати ударів.
Кинулися улани живо боронити майора, що був вже кріпко поранений, та ще таки відбивався (Кв.-Осн., II, 1956, 390);
Матрос відбивався ногами й так ударив одного в живіт, що жандарм відлетів і покотився до присінців (Досв., Вибр., 1959, 111);
Кирило Іванович насилу одбився від собак (Мирний, І, 1954, 162);
Тільки твердо так трималось Місто гордеє, уперте, Раз одбилось, потім вдруге (Л. Укр., І, 1951, 375);
// перен. Виправдуючись, наводячи докази, захищатися від чиїхось закидів, обвинувачень.
— Адже ж кажуть, що й сова хвалила своїх дітей, що, мов, кращих і на світі нема, — одбивалась Уляся (Н.-Лев., IV, 1956, 338);
— Та що ви, хлопці, — одбивався Павло, але дружня розмова була порушена, спалахнула сварка (Кучер, Прощай.., 1957, 293);
Удовенко захотів відбитися жартом: — А що ж, можна з переляку і померти (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).
3. Відходити, віддалятися від товариства, гурту, стада.
Риба ходить у морі великими табунами, а від того табуна відбиваються менші табуни (Збан., Мор. чайка, 1959, 123);
Б’ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Вовчок, І, 1955, 333);
Одна галка чомусь одбилась від зграї, піднялась вище за всіх (Донч., IV, 1957, 85);
// Відставати від тих, з ким разом ішов, біг, летів і т. ін.
Йдуть та й ідуть [заробітчани], чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились од свого ключа (Коцюб., II, 1955, 32);
Вона, захопившись красою весняного лісу, зайшла дуже далеко, відбилася від подруг, стомилася (Грим., Син.., 1950, 44);
// Утрачати зв’язок з товариством.
З весною дехто [з хлопців] почав одбиватися від гурту (Мик., Повісті.., 1956, 144);
На музики перестала ходити, од дівчат одбилася (Барв., Опов.., 1902, 85);
Докладно Вам сказати, що і як звертає на себе увагу.. я тепер не можу, бо вже давно, як відбилась від всякого товариства (Л. Укр., V, 1956, 62);
// Віддалятися, відходити від певного місця.
Від берега непомітно відбивається човен, на якому.. сидить сивобородий Іванів дід (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 170);
Оце я відбився від путі (Барв., Опов.., 1902, 204).
◊ Відбива́тися (відби́тися) від до́му (сім’ї́ і т. ін.) — переставати бувати вдома, серед членів сім’ї і втрачати зв’язок із ними.
Поступлю я, тату, в суд або десь в урядники, таки в нашому місті. І од дому не одіб’юся, і до чину дослужуся (Н.-Лев., І, 1956, 182);
— За роботою і товариством зовсім, Іване, відбився ти від сім’ї (Стельмах, II, 1962, 213);
Відбива́тися (відби́тися) від рук — ставати неслухняним, переставати слухатися кого-небудь.
— Тільки гляди мені, Ігоря нашого стримуй. Геть від рук почав одбиватися (Кучер, Чорноморці, 1956, 395);
Хлопець перестав слухати батька й відбився від рук матері (Чорн., Пісні.., 1958, 34).
4. розм. Переставати займатися чим-небудь.
Боліло в неї серце дивитись, як її Романко ходить до школи, ..відбивається від хліборобства (Коцюб., І, 1955, 102);
Ось Женя не відіб’ється від роботи (Ле, Міжгір’я, 1953, 40);
// Відхилятися в розмові від певної теми, питання тощо.
[Магістер:] Колеги, ми відбилися від теми (Л. Укр., III, 1952, 99).
5. на чому, у чому. Залишати свій слід.
Листок відбився на твердій породі (Ющ., Люди.., 1959, 78);
//Залишатися (про слід від чогось).
На снігу добре відбився слід його [вовка] лап (Донч., IV, 1957, 93).
◊ Відбива́тися (відби́тися) в па́м’яті — запам’ятовуватися.
Ось яка та картина, що відбилася в пам’яті моїй наперекір течії вічно біжучого часу (Л. Укр., III, 1952, 742).
6. фіз. Зустрівши перепону, повертатися в зворотному напрямку (про світло, радіохвилі і т. ін.).
Світло електрики відбивалося від дзеркального скла (Коп., Тв., 1955, 271);
Якщо на шляху поширення радіохвиль зустрінеться який-небудь об’єкт, енергія імпульсів відіб’ється від нього і почне поширюватись в усі боки (Осн. радіотехн., 1957, 204);
// Віддзеркалюватися на гладенькій, блискучій поверхні.
В її [річки] темній глибині відбивається і ліс, і гори, і село з хатками та садками (Мирний, IV, 1955, 316);
У шибці, як у дзеркалі, відбилося.. її обличчя (Чорн., Визвол. земля, 1959, 209);
// Віддавати луною, відлунювати.
Голосна луна розляглася серед тихої ночі, одбиваючись по кілька раз од гори, од скелі до скелі (Н.-Лев., І, 1956, 60);
А з криниці як не відіб’ється його голос ще вдвоє сильніше (Фр., IV, 1950, 74);
Тисячоголосе "ура" сколихнуло сільську тишу й луною відбилося від лісу (Панч, Вибр., 1947, 364).
7. Виділятися, вирізнятися на тлі чогось.
Здоровий засмалений морським вітром вид [Алі] та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (Коцюб., І, 1955, 390).
8. Проявлятися, виявлятися (про зовнішній вияв почуттів, стану і т. ін.).
В його чорних блискучих очах відбивався внутрішній спокій душі (Фр., V, 1951, 16);
Щире співчуття.. відбилося на Любчинім лиці воднораз з неприхованим здивуванням (Ле, Міжгір’я, 1953, 214).
9. Відображатися в чому-небудь.
В славних трудових ділах хліборобів України, як сонце у краплині води, відбивається відданість радянських людей.. Батьківщині, ленінській партії комуністів (Рад. Укр., 4.VIІІ 1959, 1);
В нашому розкутому труді Розквітли людства сили молоді, Відбились мрії творчі, невгомонні (Криж., Під зорями.., 1950, 40).
10. Знаходити своє вираження в художніх образах, картинах тощо.
В них [піснях] відбивалась сумна історія батьків (Ле, Міжгір’я, 1953, 16);
В його картині чарівній Відбився край в усій красі своїй (Бажан, II, 1947, 217).
11. Впливати на кого-, що-небудь, позначатися на комусь або чомусь.
Як же побуваю в гостях, то нервове напруження одбивається часом на тому, що голова вранці не свіжа і груди щемлять, їм гірше (Коцюб., III, 1956, 335);
Згодовування тваринам зеленої маси люпину і конюшини добре відбивається на прирості ваги і якості тваринницької продукції (Колг. Укр., 7, 1957, 35);
Я й так боюсь, мамочко, що моє лихо відіб’ється на твоїх і без того неміцних нервах (Л. Укр., V, 1956, 322);
Соколова відповіла Валєнсу, що катастрофа не відіб’ється на темпі будівництва і воно буде закінчене точно в строк (Собко, Зор. крила, 1950, 235).
12. тільки недок. Пас. до відбива́ти 1-4, 6, 7, 9, 10, 12-14.
Найкращі сорти рослин засвоюють лише 1,5-2 проценти сонячної енергії, яка падає на нашу планету, а решта її відбивається земною кулею в космос (Наука.., 3, 1957, 3);
Про свої переклади з Гейне довідалась я, що вони таки не загублені, але мають перше бути видруковані у "Віснику", а потім вже відбиватися окремим виданням (Л. Укр., V, 1956, 337).
Значення в інших словниках
- відбиватися — відбива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відбиватися — Відламуватися, відпадати, відколюватися; (чим) боронитися, захищатися, оборонятися; (від гурту) відставати, віддалятися; (у пам'яті) викарбовуватися, лишати слід; (- світло) віддзеркалюватися, відсвічуватися, (- звук) відлунювати; (на нервах) позначатися, даватися взнаки. Словник синонімів Караванського
- відбиватися — -аюся, -аєшся, недок., відбитися, відіб'юся, відіб'єшся; мин. ч. відбився, -билася, -билося; наказ. сп. відбийся; док. 1》 Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів. 2》 Захищаючись від когось, завдавати ударів. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбиватися — ВІДБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДБИ́ТИСЯ, відіб'ю́ся, віді́б'є́шся; мин. ч. відби́вся, би́лася, лося; наказ. сп. відби́йся; док. 1. Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів, падіння і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- відбиватися — див. відмовляти Словник синонімів Вусика
- відбиватися — відбива́тися / відби́тися в па́м’яті чиїй. Запам’ятовуватися комусь. Ось яка та картина, що відбилася в пам’яті моїй наперекір течії вічно біжучого часу (Леся Українка); Відбилася в моїй пам’яті її (Аделіни Патті) витончена невеличка фігура з профілем... Фразеологічний словник української мови
- відбиватися — ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ... Словник синонімів української мови